Збірка згрупованих настанов (SN)

Розділи

• SN 1: Божества — Devatāsaṁyutta
  «Згруповані настанови з божествами» містять 81 текст, де Будда розмовляє з божествами. Вони приходять у монастир в Саватхі, осяюючи ніч, і ставлять питання чи виголошують вірші — похвалу, загадку, виклик або роздуми. Будда відповідає, підносячи розмову вище. Божества не обожнюються, а розглядаються як тимчасове переродження; вони вчаться у Будди. Часто сюжет зводиться лише до віршів. Теми різняться від простих до глибоких.
• SN 2: Молоді божества — Devaputtasaṁyutta
  «Згруповані настанови з молодими божествами» містять 30 текстів, де Будда розмовляє з богами. Тут вживається термін devaputta замість devatā (як в попередній збірці), але різниці в значенні немає. Стиль подібний до «Повчання з божествами», однак більше наголошується на темі зречення. Деякі з цих текстів часто читають у сучасній Тхераваді: вірші «Таяна» (SN 2.8) як заклик до старанності, а проповіді про сонце й місяць (SN 2.9 та SN 2.10) — як захисні чантинги, що є й у тибетській традиції.
• SN 3: Цар Пасенаді Косальський — Kosalasaṁyutta
  «Згруповані настанови з косалами» містять 25 текстів, у яких фігурує цар Пасенаді з Косали. У ранніх текстах Пасенаді постає як складна людська постать — зі слабкостями та нерозумними вчинками, але водночас із великою відданістю та здатністю до зростання. Він часто з’являється й в інших суттах; у МН 87 розповідається історія про те, як цариця Малліка привела його до Дхамми. Тут Малліка знову постає, а в СН 3.8 показує, що не боїться кинути виклик своєму цареві. Сутти цієї збірки зазвичай уміщують вірші в розлогі прозові оповіді, які ілюструють труднощі й проблеми, що постають перед царем, який прагне Дхамми, але водночас мусить правити у світі зі шпигунами, жертвоприношеннями, карами, війнами та численними спокусами царського життя.
• SN 4: Мара — Mārasaṁyutta
  «Згруповані настанови з Марою» містять 25 текстів, у яких фігурує Мара — бог спокуси, обману та смерті. У цих бесідах Мара зазвичай постає в якомусь жахливому чи звабливому образі, намагаючись стривожити Будду, або ж випробовує Будду критикою.
• SN 5: Монахині — Bhikkhunīsaṁyutta
  «Згруповані настанови з монахинями» містять 10 текстів, що описують випадки, коли різні монахині відходять до лісу для медитації, але їм кидає виклик Мара. Вірші тут частково пересікаються з Тхерігатха, хоча є й такі, що унікальні саме для цього контексту; також подано прозовий наратив, який розкриває обставини. Виклики Мари різноманітні; іноді він виявляє сексизм, стверджуючи, що жінки слабкі в мудрості (SN 5.2). Кілька з цих коротких текстів належать до найчастіше цитованих серед усіх сутт.
• SN 6: Брахми — Brahmasaṁyutta
  «Згруповані настанови з Брахмами» містять 15 текстів, у яких фігурують високі брахманічні божества. Найчастіше ми зустрічаємо «Великого Брахму», якого вважають богом-творцем, але він є лише одним із класу божеств, і тут з’являються й інші. У ранніх буддійських текстах Брахма постає у шанобливому образі: його вважають величним божеством, яке відродилося у своєму світі завдяки могутній добрій каммі. Він часто виступає захисником буддійської справи. Проте, як і всі боги, він усе ще перебуває під владою омани й не уникнув переродження.
• SN 7: Брахмани — Brāhmaṇasaṁyutta
  «Згруповані настанови з брахманами» містять 22 тексти, у яких Будда взаємодіє з різними представниками брахманської касти. Брахмани були хранителями брахманських писань і традицій та вважали себе духовною елітою суспільства. Центральною засадою етичного вчення Будди було те, що цінність людини визначається її вчинками, а не кастою. Це було прямим викликом брахманській владі, тож чимало бесід мають цілком зрозумілий полемічний характер. Водночас брахмани становили різноманітну спільноту, і не менш часто ми бачимо, як вони ставляться до Будди з повагою та вдячністю.
• SN 8: Вангіса — Vaṅgīsasaṁyutta
  «Згруповані настанови з Вангісою» містять 12 текстів, виголошених Вангісою — найвідомішим поетом раннього буддизму. Його вірші відзначаються витонченістю та особистою вразливістю, що робить їх, мабуть, найвиразнішим літературним голосом ранніх текстів. У кількох із цих повчань ідеться про його невпевненість і труднощі та про те, як йому допомогли їх подолати. В інших він говорить із радісною відданістю Будді й Сангсі та про свою остаточну перемогу.
• SN 9: Ліс — Vanasaṁyutta
  «Згруповані настанови в лісах» містять 14 текстів з віршами, що розповідають про досвід деяких монахів, які жили в лісах. Зазвичай монах виявляє певну недбалість чи легковажність, і тоді з’являється божество, щоб вказати на це та направити його до більшої старанності.
• SN 10: Духи — Yakkhasaṁyutta
  «Згруповані настанови з духами» містять 12 текстів з віршами про зустрічі між Буддою — або в одному випадку монахом Ануруддхою — та різними духами (яккхами). Ці духи були місцевими божествами нижчого рангу, ніж боги та Брахми, яких шанували у стародавній Індії. Хоча в пізніших формах буддизму таких духів зазвичай зображували злими чи небезпечними, у ранніх текстах вони більш неоднозначні. Багато з них дружелюбні: вони лише ставлять питання про Дхамму або звеличують її чесноти, як-от усвідомленість. Проте вони могли бути й страшними, і кілька сутт розкривають їхню лютішу сторону. Особливо цікавим є наголос на любові, яку духи-жінки відчувають до своїх дітей.
• SN 22: Сукупності — Khandhasaṁyutta
  «Згруповані настанови щодо сукупностей» містять 159 настанов на основну доктринальну тему п’яти сукупностей. Цей термін був представлений у першій проповіді як підсумок Благородної Істини про страждання і став фундаментальним вченням у всіх формах буддизму. Основна ідея «сукупності» — це набір або клас явищ. Цими п’ятьма є: форма (rūpa, тобто “фізичні явища”, або іноді просто “тіло”; зауважте, що в буддизмі rūpa включає всі речі з матеріальними властивостями, такими як форма та колір, зокрема видіння, що сприймаються лише в розумі), почуття (vedanā, тобто приємний, болісний або нейтральний тон досвіду), сприйняття (saññā, тобто розпізнавання або інтерпретація досвіду, а не чуттєве усвідомлення), розумові утворення (saṅkhārā, тобто намір, воля або волевиявлення; вибір вчинити дію, особливо ту, що має етичний вимір) та свідомість (viññāṇa, тобто суб’єктивний процес самого усвідомлення). В суттах цієї збірки Будда навчає розглядати і бачити сукупності як те, що позбавлене самості, як процесс чіпляння і прив'язаності, відмова від якого приводить до досконалості (арахатства, пробудження).
• SN 35: Шість сфер почуттів — Saḷāyatanasaṁyutta
• SN 45: Вісімковий Шлях — Maggasaṁyutta
  «Згруповані настанови про шлях» містять 180 настанов про Благородний Вісімковий Шлях — “серединний шлях”, який є першим і найважливішим з усіх вчень Будди про шлях тренування. Він згадується в першій настанові як четверта Благородна Істина. Він починається з “правильних поглядів”, які спочатку є точним концептуальним розумінням, заснованим на слуханні Вчення та роздумах над його значенням. Другим чинником є правильні наміри, що стосуються ставлення або мотивації, яка формує тренування. Далі йдуть три чинники, що стосуються доброчесної поведінки. А останні три чинники безпосередньо стосуються медитації. Коли всі ці чинники дозрівають, “правильне зосередження”, або чотири джани, дозволяє початковому концептуальному розумінню піднятися на вищий рівень прозріння та відпускання. Хоча цей та наступні розділи містять багато змістовних настанов на цю тему, велика кількість настанов зумовлена переважно шаблонними “серіями повторень”, які додаються до кожного розділу.
• SN 46: Чинники пробудження — Bojjhaṅgasaṁyutta
  «Згруповані настанови про Чинники Пробудження» містять 184 сутти про сім чинників пробудження. Це якості, такі як усвідомленість і розрізнення, що ведуть медитатора до пробудження. Увага тут зосереджена конкретно на медитації, а не на більш цілісному підході, включеному в попередній розділ про Шлях. Деякі відмінні риси цієї збірки включають використання декламації чинників пробудження, щоб надихати хворих, та часте протиставлення семи чинників пробудження і п'яти перешкод.
• SN 55: Входження в течію — Sotāpattisaṁyutta
  «Згруповані настанови про входження в течію» містять 74 настанови на тему входження в течію, або, якщо точніше, про 2 набори якостей, один з яких визначає людину як того, що увійшов у течію, а інший допомагає прийти до входження в течію. Основними якостями першого набору є віра та доброчесна поведінка. Для другого — це слухання Вчення та тренування відповідно до нього. Варто зауважити, що ці набори не вичерпують усіх якостей того, хто ввійшов у течію (багато інших з яких описано в інших місцях), а лише служать для того, щоб підкреслити вирішальну роль, зокрема віри.
• SN 56: Істини — Mahāvaggasaṁyutta
  «Згруповані настанови про Істини» містять 131 текст про Чотири Благородні Істини: страждання, його походження, припинення та шлях. Вони були головною темою першої проповіді Будди, що подана тут як SN 56.11. Будда говорив, що все його вчення зосереджене в Чотирьох Істинах.