Настанова Пунні

Так я чув. Якось Будда перебував у монастирі Анатхапіндіки, що в гаю Джети, недалеко від Саватхі. Тоді надвечір шановний Пунна* вийшов з усамітнення та підійшов до Будди. Він вклонився, сів збоку і сказав до Будди: «Вчителю, нехай Будда коротко навчить мене Вченню. Коли я почую це Вчення, я житиму усамітнено, відсторонено, старанно, завзято і рішуче». «Що ж, Пунна, тоді слухай уважно, я говоритиму». «Так, Вчителю», — відповів Пунна. Будда сказав так: «Пунна, є видиме, що пізнається оком — привабливе, жадане, бажане, приємне, чуттєве і збудливе. Якщо монах приймає його, радіє йому та чіпляється за нього, виникає насолода. Насолода — то джерело страждання, я так кажу. Є звуки, що пізнаються вухом ... запахи, що пізнаються носом ... смаки, що пізнаються язиком ... дотики, що пізнаються тілом ... думки, що пізнаються розумом — привабливі, жадані, бажані, приємні, чуттєві і збудливі. Якщо монах приймає їх, радіє їм та чіпляється за них, виникає насолода. Насолода ­— то джерело страждання, я так кажу. Є видиме, що пізнається оком — привабливе, жадане, бажане, приємне, чуттєве і збудливе. Якщо монах не приймає його, не радіє йому та не чіпляється за нього, насолода зникає. Коли зникає насолода, зникає страждання, я так кажу. Є звуки, що пізнаються вухом ... запахи, що пізнаються носом ... смаки, що пізнаються язиком ... дотики, що пізнаються тілом ... думки, що пізнаються розумом — привабливі, жадані, бажані, приємні, чуттєві і збудливі. Якщо монах не приймає їх, не радіє їм та не чіпляється за них, насолода зникає. Коли зникає насолода, зникає страждання, я так кажу. Тепер, Пунна, як ми закінчили з короткою настановою — в яких землях ти житимеш?» «Вчителю, є землі під назвою Сунапаранта. Я житиму там». «Люд у Сунапаранті грубий і дикий, Пунна. Якщо вони тебе ображатимуть чи принижуватимуть, що ти про них думатимеш?» «Якщо вони мене ображатимуть чи принижуватимуть, я думатиму: “Цей люд у Сунапаранті привітний, дійсно привітний, раз вони мене не б'ють кулаками”. Я так думатиму, Благословенний. Я так думатиму, Святий». «Та як вони битимуть тебе кулаками, що ти тоді про них думатимеш?» «Як вони битимуть мене кулаками, я думатиму: “Цей люд у Сунапаранті привітний, дійсно привітний, раз вони не жбурляють в мене каміння”. Я так думатиму, Благословенний. Я так думатиму, Святий». «Та як вони жбурлятимуть в тебе каміння, що ти тоді про них думатимеш?» «Як вони жбурлятимуть у мене каміння, я думатиму: “Цей люд у Сунапаранті привітний, дійсно привітний, раз вони не б'ють мене палицями”. Я так думатиму, Благословенний. Я так думатиму, Святий». «Та як вони битимуть тебе палицями, що ти тоді про них думатимеш?» «Як вони битимуть мене палицями, я думатиму: “Цей люд у Сунапаранті привітний, дійсно привітний, раз вони не б'ють мене ножами”. Я так думатиму, Благословенний. Я так думатиму, Святий». «Та як вони битимуть тебе ножами, що ти тоді про них думатимеш?» «Як вони битимуть мене ножами, я думатиму: “Цей люд у Сунапаранті привітний, дійсно привітний, раз вони не забирають моє життя цими ножами”. Я так думатиму, Благословенний. Я так думатиму, Святий». «Та як вони забиратимуть твоє життя цими ножами, що ти тоді про них думатимеш?» «Як вони забиратимуть моє життя цими ножами, я думатиму: “Є учні Будди, що шукали засіб самогубства, бо відчували жах, відразу та огиду до тіла та життя. А я знайшов це без пошуку!”. Я так думатиму, Благословенний. Я так думатиму, Святий». «Добре, Пунна, добре. Маючи таке самовладання та спокій, ти будеш цілком здатний жити в Сунапаранті. Вирушай, Пунно, коли вважатимеш за потрібне». Тоді Пунна зрадів словам Будди й погодився з ними. Він підвівся зі свого місця, вклонився й шанобливо обійшов навколо Будди, тримаючи його праворуч від себе. Потім він привів до ладу своє житло і, взявши свою чашу та робу, вирушив до Сунапаранти. Подорожуючи від місця до місця, він прибув до Сунапаранти й оселився там. Протягом того сезону дощів він утвердив як послідовників близько п’ятисот чоловіків-мирян та п’ятисот жінок-мирянок. І протягом того ж сезону дощів він осягнув три знання. Через деякий час він повністю згас. Тоді кілька монахів підійшли до Будди, вклонилися, сіли збоку і сказали йому: “Вчителю, Пунна, якому Будда дав коротку настанову, пішов із життя. Де він народився у своєму наступному житті?”» «Монахи, Пунна був проникливим. Він практикував відповідно до Вчення і не турбував мене щодо настанов. Пунна повністю згас». Так сказав Будда. Вдоволені, монахи схвалили слова Будди.