Коротке повчання про припинення жадання

Так я чув. Якось Будда перебував біля Саватхі, в довгому будинку на палях, що належав матері Мігари, у Східному Монастирі. І тоді Сакка, володар богів, наблизився до Будди, вклонився, став осторонь і сказав: «Вчителю, як можна коротко описати монаха, що звільнився завдяки припиненню жадання, що досяг кінцевої мети, найвищого прихистку від ярма, найвищого святого життя, найвищої цілі і є найкращим серед богів та людей?» «Володар богів, уяви монаха, який почув: “Ніщо не варте того, аби за нього триматись*.” Коли він почув, що ніщо не варте того, аби за нього триматись, він прямим чином знає все. Пізнавши все, він повністю розуміє все. Повністю зрозумівши все, яке б почуття він не відчував — приємне, неприємне чи ні-приємне-ні-неприємне — він розглядає непостійність, безпристрасність, припинення та відпускання щодо цього почуття. Споглядаючи так, він ні за що не чіпляється. Коли він ні за що не чіпляється, він не збентежений. Коли він не збентежений, він особисто досягає згасання. Він розуміє: “Повторних народжень не буде, святе життя звершене, зроблено те, що належало зробити, далі цього немає нічого.” Ось так можна коротко описати монаха, що звільнився завдяки припиненню жадання, що досяг кінцевої мети, найвищого прихистку від ярма, найвищого святого життя, найвищої цілі і є найкращим серед богів та людей». Тоді Сакка, володар богів, погодившись та схваливши слова Будди, вклонився та шанобливо обійшов Будду, тримаючи його праворуч, після чого зник. В той час шановний Махамоггаллана сидів недалеко від Будди. Він подумав: «Чи дійсно цей дух осягнув сказане Буддою, чи ні? Чому б мені не дізнатись?» Тоді шановний Махамоггаллана, так само легко, як сильна людина може зігнути чи випрямити руку, зник зі Східного Монастиря та з'явився серед богів Тридцяти-Трьох. В той час Сакка розважався в Парку Самотнього Лотоса, де для нього грала небесна музична капела. Побачивши здалеку Махамоггаллану, він відпустив оркестр, наблизився до Махамоггаллани та сказав: «Йди-но, славний Моггаллана! Ласкаво прошу, шановний друже! Довго не знаходив ти можливості завітати! Сідай, мій славний Моггаллана, ось сидіння для тебе». Махамоггаллана сів та підготовлене сидіння, тоді як Сакка сів на нижче сидіння збоку. Махамоггалана сказав йому: «Косія*, як Будда коротко описав звільнення через припинення жадання? Поділись-но зі мною, аби я теж міг почути». «Мій славний Моггаллана, в мене стільки обов'язків та турбот! І не тільки для себе, але й для богів Тридцяти-Трьох! Та те, що було добре почуте, добре засвоєне, що було наділено увагою й добре вивчене — не зникає так швидко. Якось сталась битва між богами та титанами, і в тій битві боги перемогли, а титани зазнали поразки. Повернувшись з битви я, як переможець, звів Палац Перемоги. Палац Перемоги має сотню веж. Кожна вежа має сотню зал. Кожна зала має по сім німф. Кожна німфа має сім служниць. Чи хотів би ти побачити цей Палац Перемоги?» Махамоггаллана мовчки погодився. Тоді, пропустивши шановного Махамоггаллану вперед, Сакка, володар богів, та Вессавана, Великий Король, направились до Палацу Перемоги. Побачивши здалеку Моггаллану, служниці Сакки, будучи стриманими та сором'язливими, направились до своїх спалень — неначе невістки, що побачили свекра. Тоді Сакка та Вессавана заохочували Моггаллану дослідити та вивчити палац, промовляючи: «Глянь-но, славний Моггаллана, на цю чудову річ! Глянь-но на іншу чудову річ!» «Шановний Косія радіє цьому, і це личить тому, хто раніше робив заслуги. Люди, коли бачать щось справді чудове, кажуть: “Це виглядало би гарно навіть для богів Тридцяти-Трьох!” Шановний Косія радіє цьому, і це личить тому, хто раніше робив заслуги». Тоді Моггаллана подумав: «Цей дух живе надто легковажно. Чому б мені не викликати в ньому відчуття невідкладності тренування?» Тоді психічною силою Моггаллана змусив захитатися, затремтіти, здригнутися весь Палац Перемоги, ледь доторкнувшись до нього великим пальцем ноги. Тоді Сакка, Вессавана та боги Тридцяти-Трьох, сповнені подиву та захоплення, подумали: «Неймовірно! Дивовижно! Якою ж силою наділений цей аскет, що змусив захитатися, затремтіти, здригнутися весь Палац Перемоги, ледь доторкнувшись до нього великим пальцем ноги?» Пізнавши, що Сакка був приголомшений і вражений, Моггаллана сказав йому: «Косія, то як Будда коротко описав звільнення через припинення жадання? Поділись-но зі мною, аби я теж міг почути». «Мій любий Моггаллана, я наблизився до Будди, вклонився, став осторонь та сказав: “Вчителю, як можна коротко описати монаха, що звільнився завдяки припиненню жадання, що досяг кінцевої мети, найвищого прихистку від ярма, найвищого святого життя, найвищої цілі і є найкращим серед богів та людей?” Тоді Будда сказав мені: “Володар богів, уяви монаха, який почув: 'Ніщо не варте того, аби за нього триматись.' Коли він почув, що ніщо не варте того, аби за нього триматись, він прямим чином знає все. Пізнавши все, він повністю розуміє все. Повністю зрозумівши все, яке б почуття він не відчував — приємне, неприємне чи ні-приємне-ні-неприємне — він розглядає непостійність, безпристрасність, припинення та відпускання щодо цього почуття. Споглядаючи так, він ні за що не чіпляється. Коли він ні за що не чіпляється, він не збентежений. Коли він не збентежений, він особисто досягає згасання. Він розуміє: 'Повторних народжень не буде, святе життя звершене, зроблено те, що належало зробити, далі цього немає нічого.' Ось так можна коротко описати монаха, що звільнився завдяки припиненню жадання, що досяг кінцевої мети, найвищого прихистку від ярма, найвищого святого життя, найвищої цілі і є найкращим серед богів та людей.” Ось так Будда коротко описав мені звільнення через припинення жадання». Тоді Моггаллана погодився та схвалив слова Сакки. Так само легко, як сильна людина може зігнути чи випрямити руку, він зник з-поміж богів Тридцяти-Трьох та з'явився у Східному Монастирі. Служниці Сакки, як Моггаллана зник, сказали йому: «Шановний, це був Благословенний, твій Вчитель?» «Ні, це був мій духовний товариш, шановний Махамоггаллана». «Пощастило тобі, шановний, дуже пощастило мати духовного друга з такою силою та могутністю! Важко повірити, що це був не Благословенний, твій Вчитель!» Тоді Махамоггаллана підійшов до Будди, вклонився, сів збоку та сказав: «Вчителю, чи пригадуєш Ти коротке пояснення про звільнення завдяки припиненню жадання, яке Ти дав певному відомому та видатному духові?» «Так, Моггаллана». І Будда пересказав йому все, що трапилось, коли Сакка його відвідав, додавши: «Ось так я згадую коротке пояснення про звільнення завдяки припиненню жадання, яке я дав для Сакки, володаря богів». Так сказав Будда. Вдоволений, шановний Махамоггаллана схвалив слова Будди.