Перетнути повінь

Так я чув. Якось Будда перебував у монастирі Анатхапіндіки, що в гаю Джети, недалеко від Саватхі. Там, пізно вночі, величне божество*, освітивши весь гай Джети, наблизилося до Будди, вклонилось йому, стало осторонь і промовило: «Шановний, як вам вдалося перетнути повінь?» «Не зупиняючись, але й не напружуючись - ось як я перетнув повінь». «Як саме — не зупиняючись, але й не напружуючись, ви здолали повінь?» «Коли я зупинявся, я тонув. Коли я напружувався — мене зносило. Ось так, не зупиняючись, але й не напружуючись, я перетнув повінь». «Давно я брахмана не бачив, який цілком би згас! Без зупинки й без напруження, прив'язаність до світу перетнув». Так сказало божество, і Будда схвалив його слова. Тоді божество, подумавши “Будда схвалив сказане мною”, шанобливо вклонилось Будді, і, обійшовши його з правої сторони, зникло.