Стоячи осторонь, молоде божество Субрахма звернулось до Будди віршем:
«Схвильований завжди цей розум,
завжди цей розум бентежний.
Збентежений тим, немає чого,
збентежений тим, що є.
Чи буває стан без хвилювання,
скажи, Готама, мені».
«Як не маєш розуміння й наснаги,
як розум не стримуєш свій,
допоки все не відпустиш —
порятунку не досягти».
Так сказав Будда. ... вклонившись, молоде божество зникло прямо там.
Субрахма
Subrahmasutta (SN 2.17)