Анатхапіндіка

Стоячи осторонь, молоде божество Анатхапіндіка виголосило ці вірші в присутності Будди: «Це дійсно той гай Джети, де часто мудра Сангха бувала, де зупинявся Цар Дхамми: від цього радість моя! Вчинки, Вчення й знання; поведінка, відмінні засоби до життя — ось чим очиститься смертний, а не багатством чи родом. Тому розумна людина, та, що благо шукає для себе, мудро нехай вивчає це Вчення, і очистить себе через нього. Сповнений мудрості Саріпутта, етичний, весь заспокоєний. Навіть монах, який переправився, в випадку найкращому — лиш рівний йому». Так сказало молоде божество Анатхапіндіка. Потім воно вклонилось і шанобливо обійшло Будду, тримаючи його праворуч, і зникло. Коли ніч минула, Будда звернувся до монахів: «Монахи, цієї ночі певне величне божество, освітивши весь гай Джети, прийшло до мене, вклонилося, стало осторонь і виголосило ці вірші в моїй присутності». І Будда повторив повністю ці вірші. Тоді Ананда сказав Будді: «Вчителю, це молоде божество напевно був Анатхапіндіка. Бо домогосподар Анатхапіндіка був відданий шановному Саріпутті». «Добре, Анандо, добре! Наскільки це було можливо, ти дійшов до цього власними роздумами. Бо те молоде божество — дійсно Анатхапіндіка».