Семеро аскетів зі спутаним волоссям

Якось Будда перебував біля Саватхі, в довгому будинку на палях, що належав матері Мігари, у Східному Монастирі. Там, ближче до кінця дня, Будда вийшов з усамітнення і сів ззовні за ворітьми. Там до нього підійшов цар Пасенаді Косальський, вклонився і cів збоку. В той час семеро аскетів зі спутаним волоссям, семеро джайністських аскетів, семеро голих аскетів, семеро аскетів в чомусь одному, і семеро скитальців проходили недалеко від Будди. Їх тіла та пахви були волохатими, а нігті довгими. Речі свої вони несли на плечах. Цар Пасенаді піднявся зі свого сидіння, закинув робу на плече, став на праве коліно, простягнув свої складені долоні до цих аскетів, і тричі промовив своє ім'я: «Шановні, я Пасенаді, цар Косали!.... я Пасенаді, цар Косали!». Тоді як аскети пішли, цар Пасенаді Косальський підійшов до Будди, сів збоку і сказав йому: «Вчитель, чи є серед них досконалі або ті, що йдуть шляхом до досконалості?» «Цар, для мирянина, що насолоджується чуттєвими задоволеннями, живе у домі, повному дітей, привозить собі з Касі сандал, носить гірлянди, пахощі та прикраси, приймає золото та цінності — для такого важко самостійно зробити вірний висновок щодо того, хто досконалий, а хто йде шляхом до досконалості. Етичність людини ти можеш пізнати як поживеш з нею. І не одразу, а треба час. І якщо ти уважний, а не неуважний. І якщо ти проникливий, а не не-проникливий. Чесність людини ти можеш пізнати як матимеш з нею справи. Стійкість людини ти можеш пізнати у часи незгод. Мудрість людини ти можеш пізнати в розмові. І не одразу, а треба час. І якщо ти уважний, а не неуважний. І якщо ти проникливий, а не не-проникливий». «Дивовижно, Вчителю, вражаюче — ось так це було сказано Буддою! Вчителю, це мої шпигуни, це мої нишпорки, які повернулись після своїх завдань у царстві. Спочатку вони маскуються, потім доповідають мені. А тепер — коли вони змиють пил і бруд, добре викупаються і намастяться, приведуть до ладу волосся і бороду, одягнуться в біле — вони будуть розважатися, забезпечені п'ятьма видами чуттєвих насолод». Тоді, усвідомивши значення цього, Будда виголосив ці вірші: «Не легко людину пізнати по виду. І першому погляду не довіряй. Бо живуть в цьому світі нестримані, що за стриманих себе видають. Як несправжня сережка, зроблена з глини, Як мідний черепок, лиш золотом вкритий, Живуть такі не виявлено в світі, Блискучі ззовні та всередині пусті».