В Саватхі.
Сидячи осторонь, цар Пасенаді сказав Будді:
«Вчителю, на суді я бачу заможних аристократів, брахманів і домогосподарів — багатих, заможних, з великою кількістю золота і срібла, з великою кількістю майна і статків, з великою кількістю грошей і зерна. Але вони свідомо брешуть заради чуттєвих насолод. Тоді я подумав: “Досить з мене суду на сьогодні! Нехай тепер мого найдорожчого знатимуть по вироках, які він виносить!”»*
«Так воно, великий царю! Так воно! Ті, хто заможні аристократи, брахмани і домогосподарі, свідомо брешуть заради чуттєвих насолод. Це приведе їх до тривалого страждання і шкоди».
Так сказав Будда. ...
«Сповнені бажання до майна й насолод,
жадібні, чуттєвими втіхами схоплені —
вони не помічають, що далеко зайшли,
як риба, що втрапила в сітку.
Згодом вони жалкуватимуть,
бо наслідки будуть погані для них».
Суд
Aḍḍakaraṇasutta (SN 3.7)