Жертвоприношення

В Саватхі. Якось для царя Пасенаді Косальського було влаштовано велике жертвоприношення. Бики, воли, телички, кози і барани — по п'ятсот кожного — були приведені до жертвенного стовпа. Його раби, слуги і працівники виконували роботу під погрозами покарання та тяжких наслідків, плачучи, з повними очима сліз. Тоді кілька монахів вранці вбрались і, взявши чаші та роби, пішли до Саватхі по милостиню. Після трапези, повернувшись з обходу, вони пішли до Будди, вклонилися, сіли збоку і розповіли йому, що відбулося. Тоді, усвідомивши значення цього, Будда виголосив ці вірші: «Жертва коня, жертва людини, жертва “кидання ярма“, “царське пиття соми“ і “безперешкодне“ — ці жертви жорстокі не дають великого плоду. Великі мудреці, поведінкою вправні, таких жертвоприношень не відвідують — де кіз, овець, корів та інших істот вбивають. Але великі мудреці, поведінкою вправні, відвідують нежорстокі жертвоприношення, що можуть бути частиною традицій, де кіз, овець, корів та інших істот не вбивають. Така жертва для розумних можлива, бо жертва така дає плід благий. Для того, хто влаштовує такі жертвоприношення, все стає краще, а не гірше. Такі жертвоприношення справді рясні, і навіть божества їм радіють».