В пошуках втіхи (внутрішнє)

«Монахи, я здійснив пошук втіхи щодо ока і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця втіха простягається. Я здійснив пошук вади щодо ока і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця вада простягається. Я здійснив пошук порятунку від ока і знайшов його. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких цей порятунок простягається. Я здійснив пошук втіхи щодо вуха... носа... язика... тіла... розуму і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця втіха простягається. Я здійснив пошук вади щодо розуму і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця вада простягається. Я здійснив пошук порятунку від розуму і знайшов його. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких цей порятунок простягається. І допоки я не осягнув таким чином згідно з дійсністю втіху, ваду та порятунок щодо цих шести внутрішніх сфер, я не оголошував про своє найвище пробудження в цьому світі з його богами, Марами та Божествами, цим поколінням з його аскетами та брахманами, богами та людьми. Та коли я осягнув таким чином згідно з дійсністю втіху, ваду та порятунок щодо цих шести внутрішніх сфер, я оголосив про своє найвище пробудження в цьому світі з його богами, Марами та Божествами, цим поколінням з його аскетами та брахманами, богами та людьми. Знання та бачення виникли в мені: “Непохитне моє визволення; це моє останнє народження; подальших народжень не буде”».