В пошуках втіхи (зовнішнє)

Монахи, я здійснив пошук втіхи щодо видимого і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця втіха простягається. Я здійснив пошук вади щодо видимого і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця вада простягається. Я здійснив пошук порятунку від видимого і знайшов його. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких цей порятунок простягається. Я здійснив пошук втіхи щодо звуків... запахів... смаків... дотиків... думок і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця втіха простягається. Я здійснив пошук вади щодо думок і знайшов її. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких ця вада простягається. Я здійснив пошук порятунку від думок і знайшов його. Я ясно побачив мудрістю межі, до яких цей порятунок простягається. І допоки я не осягнув таким чином згідно з дійсністю втіху, ваду та порятунок щодо цих шести зовнішніх сфер, я не оголошував про своє найвище пробудження в цьому світі з його богами, Марами та Божествами, цим поколінням з його аскетами та брахманами, богами та людьми. Та коли я осягнув таким чином згідно з дійсністю втіху, ваду та порятунок щодо цих шести зовнішніх сфер, я оголосив про своє найвище пробудження в цьому світі з його богами, Марами та Божествами, цим поколінням з його аскетами та брахманами, богами та людьми. Знання та бачення виникли в мені: “Непохитне моє визволення; це моє останнє народження; подальших народжень не буде”».