Якось Будда перебував у землях косалів біля брахманського села Екасала.
Там Будда навчав Дхаммі, оточений великою громадою мирян.
Тоді Мара подумав: «Аскет Готама навчає Дхаммі, оточений великою громадою мирян. Чому б мені не піти й не збити їх з пантелику?»
Тоді Мара Злий підійшов до Будди і промовив віршем:
«Недоречно тобі
інших навчати.
Бо схопить тебе неминуче
симпатія чи неприязнь».
«Зі співчуття, для блага інших,
Будда навчає.
Татхагата, Маро, вільний від
симпатій та неприязні».
Тоді Мара Злий, подумавши: «Будда знає мене! Святий знає мене!», сповнений досади, зник.
Доречно
Patirūpasutta (SN 4.14)