Так я чув.
Якось Будда перебував біля Раджагахи, в Бамбуковому Гаю, на місці годування білок.
Там Будда звернувся до монахів:
«Монахи!»
«Так, Вчителю», — відповіли вони. Будда сказав:
«Монахи, життя людей коротке. Неминуче ви підете в наступне життя. Тож ви маєте слідувати вмілому, повинні практикувати святе життя. Немає безсмертних серед народжених, і довге життя — це лиш сто років чи трохи більше».
Тоді Мара Злий підійшов до Будди і виголосив такі вірші:
«Довге життя мають люди!
Не мають достойні його зневажати.
Живи, немов немовля,
бо Смерть ще не прийшла».
«Коротке життя мають люди,
і достойні його зневажають.
Живи, немов голова у вогні
бо Смерть приходить по всіх».
Тоді Мара... сповнений досади, зник.
Тривалість життя (Перша)
Paṭhamaāyusutta (SN 4.9)