Колос

В Саватхі. «Монахи, уявіть колос рису чи ячменю, що був би спрямований не в той бік. Якби ви наступили на нього рукою чи ногою, він не зміг би проколоти шкіру та пустити кров. Чому так? Тому що колос спрямований не в той бік. Так само і монах, чиї погляди та розвиток шляху спрямовані не в той бік, не може подолати невідання, породити знання та досягти згасання. Чому так? Тому що його погляди спрямовані не в той бік. Уявіть колос рису чи ячменю, що був би спрямований у правильний бік. Якби ви наступили на нього рукою чи ногою, цілком можливо, що він проколе шкіру та пустить кров. Чому так? Тому що колос спрямований у правильний бік. Так само і монах, чиї погляди та розвиток шляху спрямовані у правильний бік, цілком може подолати невідання, породити знання та досягти згасання. Чому так? Тому що його погляди спрямовані у правильний бік. І як же монах, чиї погляди та розвиток шляху спрямовані у правильний бік, долає невідання, породжує знання та досягає згасання? Це коли монах розвиває правильні погляди, правильні наміри, правильну мову, правильні вчинки, правильні засоби до життя, правильні зусилля, правильну усвідомленість та правильне зосередження, які спираються на усамітнення, безпристрасність та припинення, і звершуються відпусканням. Саме так монах, чиї погляди та розвиток шляху спрямовані у правильний бік, долає невідання, породжує знання та досягає згасання».