Сома

В Саватхі. Там монахиня Сома вранці вбралась і, взявши чашу і робу, пішла до Саватхі по милостиню. Після того, як вона повернулась, після трапези, вона вирушила в Темний Ліс для денної медитації. Занурившись у ліс, вона сіла біля коріння дерева. Тоді Мара Злий, захотівши вселити в монахиню Сому страх, жах і тремтіння, захотівши вивести її з зосередження, наблизився до неї і сказав віршем: «Важко досягти цього стану, лиш мудрі мужі на це здатні. Недосяжний він для жінки, з недалеким розумом її». Тоді монахиня Сома подумала: «Хто говорить цей вірш? Людина чи дух?» Потім вона подумала: «Це Мара Злий, хоче вселити в мене страх, жах і тремтіння, хоче вивести мене з зосередження!» Тоді Сома, пізнавши, що це Мара Злий, відповіла йому віршем: «Коли розум заспокоєний, і Дхамму ясно видно, чи важливо хто це — чоловік чи жінка? Той, хто б думав так: “Я жінка“ чи “Я чоловік“, чи сприймав би як “Я“ будь-що в світі — ось такого Мара би вхопив». Тоді Мара Злий, подумавши: “Монахиня Сома знає мене”, сповнений досади, зник.