Кісаготамі

В Саватхі. Тоді монахиня Кісаготамі вранці вбралась і, взявши чашу та робу, пішла до Саватхі по милостиню. Після збору милостині, після трапези, вона пішла в Темний Ліс для денної медитації, занурилася глибоко в нього і сіла біля коріння дерева. Тоді Мара Злий, захотівши вселити в монахиню Кісаготамі страх, жах і тремтіння, захотівши вивести її з зосередження, наблизився до неї і сказав віршем: «Чому сидиш одна і плачеш, ніби діти твої вмерли? Ти прийшла у ліс одна — либонь, шукаєш чоловіка!» Тоді монахиня Кісаготамі подумала: «Хто говорить цей вірш, людина чи дух?» Потім вона подумала: «Це Мара Злий, хоче вселити в мене страх, жах і тремтіння, хоче вивести мене з зосередження!» Тоді Кісаготамі, пізнавши, що це Мара Злий, відповіла йому віршем: «Смерть дітей я пережила, з чоловіками покінчила. Я не сумую і не плачу, й тебе, шановний, не боюсь! Ніщо не вабить мене в світі, від мороку не стало й сліду. Перемогла я військо смерті, Маро, й веду святе життя». Тоді Мара Злий, подумавши: «Монахиня Кісаготамі знає мене!», сповнений досади, зник.