Мирянин Дігхаву

Якось Будда перебував біля Раджагахи, в Бамбуковому Гаю, на місці годування білок. У той час мирянин Дігхаву був хворий, страждав, тяжко недужав. Тоді він звернувся до свого батька, домохазяїна Джотіки: «Будь ласка, домохазяїне, піди до Будди і від мого імені вклонися до його стоп. Скажи йому: “Вчителю, мирянин Дігхаву хворий, страждає, тяжко недужає. Він вклоняється до твоїх стоп”. А потім скажи: “Вчителю, будь ласка, відвідай його зі співчуття”». «Так, любий», — відповів Джотіка. Він зробив так, як просив Дігхаву, і Будда мовчки погодився. Вранці Будда вбрався і, взявши свою чашу та робу, пішов до дому мирянина Дігхаву, сів на приготоване йому сидіння і сказав йому: «Сподіваюся, ти тримаєшся, Дігхаву; сподіваюся, тобі не гіршає. Сподіваюся, що твій біль вщухає, а не зростає, і можна спостерігати його спад, а не зростання». «Вчителю, я ледь тримаюся, мені геть нелегко. Біль жахливий і зростає, а не вщухає; і можна спостерігати його зростання, а не спад». «Тоді, Дігхаву, тобі варто тренуватися так: “Я матиму безпосередню впевненість у Будді… у Вченні… у Сангсі… І я матиму доброчесну поведінку, любу благородним… що веде до зосередження”. Ось як ти маєш тренуватися». «Вчителю, ці чотири чинники входження в течію, яким навчав Будда, присутні в мені. Бо я маю безпосередню впевненість у Будді… у Вченні… у Сангсі… І я маю доброчесну поведінку, любу благородним… що веде до зосередження*». «У такому разі, Дігхаву, ґрунтуючись на цих чотирьох чинниках входження в течію, ти маєш далі розвивати ці шість речей, що сприяють осягненню. Ти маєш перебувати, спостерігаючи непостійність усіх зумовлених утворень, сприймаючи страждання в непостійності, сприймаючи “не-я” у стражданні, сприймаючи відкидання, сприймаючи безпристрасність та сприймаючи припинення. Ось як ти маєш тренуватися». «Ці шість речей, що сприяють осягненню, яким навчав Будда, присутні в мені. Бо я перебуваю, спостерігаючи непостійність усіх зумовлених утворень, сприймаючи страждання в непостійності, сприймаючи “не-я” у стражданні, сприймаючи відкидання, сприймаючи безпристрасність та сприймаючи припинення. Але все ж, Вчителю, я думаю: “Сподіваюся, Джотіка не впаде у відчай, коли я відійду”». Джотіка сказав: «Любий Дігхаву, не думай про це. Ну ж бо, любий Дігхаву, зосередься на тому, що говорить Будда». Коли Будда дав ці настанови, він підвівся зі свого місця і пішов. Невдовзі після того, як Будда пішов, Дігхаву помер. Тоді кілька монахів підійшли до Будди, вклонилися, сіли збоку і сказали йому: «Вчителю, мирянин на ім'я Дігхаву, якому Будда дав стислі настанови, помер. Де він переродився у своєму наступному житті?» «Монахи, мирянин Дігхаву був проникливим. Він тренувався відповідно до Вчення і не турбував мене щодо настанов. Зі знищенням п'яти нижчих кайданів він переродився спонтанно і вже там згасне, не підвладний поверненню з того світу».