«Монахи, є аскети і брахмани, які не розуміють відповідно дійсності страждання, його джерело, його припинення та шлях. Вони дивляться знизу догори на інших аскетів та брахманів, думаючи: “Напевно, цей достойний знає та бачить.”
Уявіть собі легкий клаптик пуху чи капоку, який підхопив вітер та заніс на рівнину. Східний вітер несе його на захід; західний — на схід; північний — на південь; а південний — на північ. Чому так? Тому що цей пух надто легкий.
Так само є аскети і брахмани, які не розуміють відповідно дійсності страждання, його джерело, його припинення та шлях. Вони дивляться знизу догори на інших аскетів та брахманів, думаючи: “Напевно, цей достойний знає та бачить.” Чому так? Бо вони не осягнули Чотирьох Благородних Істин.
Та є аскети і брахмани, які розуміють відповідно дійсності страждання, його джерело, його припинення та шлях. Вони не дивляться знизу догори на інших аскетів та брахманів, думаючи: “Напевно, цей достойний знає та бачить.”
Уявіть залізний стовп чи стовп Індри з глибокими основами, міцно вкорінений, незворушний і непохитний. Навіть якщо здіймуться люті бурі зі сходу, заходу, півночі та півдня, вони не зможуть змусити його захитатися, здригнутися чи тремтіти. Чому так? Тому що цей стовп Індри міцно вкорінений і має глибокі основи.
Так само є аскети і брахмани, які розуміють відповідно дійсності страждання, його джерело, його припинення та шлях. Вони не дивляться знизу догори на інших аскетів та брахманів, думаючи: “Напевно, цей достойний знає та бачить.” Чому так? Бо вони ясно осягнули Чотири Благородні Істини.
Які чотири?
Благородні Істини про страждання, його джерело, його припинення та шлях.
Саме тому вам варто тренуватись в медитації, аби осягнути...»
Стовп Індри
Indakhīlasutta (SN 56.39)