Якось Будда перебував біля Раджагахи, в Бамбуковому Гаю, на місці годування білок. Там Будда звернувся до монахів:
«Якось, монахи, один чоловік залишив Раджагаху, думаючи: “Я розмірковуватиму про світ”. Він пішов до лотосового ставка Сумагадха і сів на берег, розмірковуючи про світ. Тоді він побачив, як армія з чотирьох частин увійшла в стебло лотоса. Побачивши це, він подумав: “Я збожеволів, я справді втратив розум! Я бачу речі, яких не існує у світі”.
Тоді ця людина увійшла в місто і повідомила великому натовпу: “Я збожеволів, я справді втратив розум! Я бачу речі, яких не існує у світі”.
“Але чому ти божевільний? Як ти втратив розум? І що ти бачив такого, чого не існує у світі?”
“Панове, я залишив Раджагаху, думаючи: 'Я розмірковуватиму про світ'. Я пішов до лотосового ставка Сумагадха і сів на берег, розмірковуючи про світ. Тоді я побачив, як армія з чотирьох частин увійшла в стебло лотоса. Ось чому я божевільний, ось чому я втратив розум. І це те, що я бачив, чого не існує у світі.”
“Що ж, добродію, ти точно божевільний, ти точно втратив розум. І ти бачиш речі, яких не існує у світі.”
Але те, що бачила ця людина, було насправді дійсним, а не вигаданим. Якось відбулася битва між богами та титанами. У цій битві боги перемогли, а титани зазнали поразки. Переможені та налякані, титани увійшли до цитаделі титанів через стебло лотоса лише для того, щоб збити богів з пантелику.
Тому, монахи, не розмірковуйте про світ. Наприклад: світ вічний, або не вічний, або скінченний, або нескінченний; душа і тіло — одне й те саме, або душа — одне, тіло — інше; після смерті Татхагата існує чи після смерті Татхагата не існує, або після смерті Татхагата і існує, і не існує, або після смерті Татхагата ні існує, ні не існує.
Чому так? Тому що ці думки не корисні та не стосуються основ святого життя. Вони не ведуть до розчарування, безпристрасності, припинення, спокою, прозріння, пробудження та згасання.
Коли ви щось обмірковуєте, ви повинні думати: “Це — страждання” … “Це — джерело страждання” … “Це — припинення страждання” … “Це — шлях, що веде до припинення страждання”. Чому так? Тому що ці думки корисні та стосуються основ святого життя. Вони ведуть до розчарування, безпристрасності, припинення, спокою, прозріння, пробудження та згасання.
Саме тому вам варто тренуватись в медитації, аби осягнути...»
Роздуми про світ
Lokacintāsutta (SN 56.41)