Кокаліка

В Саватхі. Тоді монах Кокаліка підійшов до Будди, вклонився, сів збоку і сказав: «Вчителю, Саріпутта та Моггаллана мають нечисті бажання. Вони потрапили під владу нечистих бажань». Коли він сказав так, Будда відповів монаху Кокаліці: «Не кажи так, Кокаліка! Не кажи так, Кокаліка! Довіряй Саріпутті та Моггаллані, вони хороші монахи». Тоді вдруге Кокаліка сказав Будді: «Хоча я вірю та довіряю Будді, та Саріпутта та Моггаллана мають нечисті бажання. Вони потрапили під владу нечистих бажань». Тоді вдруге Будда сказав монаху Кокаліці: «Не кажи так, Кокаліка! Не кажи так, Кокаліка! Довіряй Саріпутті та Моггаллані, вони хороші монахи». Тоді втретє Кокаліка сказав Будді: «Хоча я вірю та довіряю Будді, та Саріпутта та Моггаллана мають нечисті бажання. Вони потрапили під владу нечистих бажань». Тоді втретє Будда сказав монаху Кокаліці: «Не кажи так, Кокаліка! Не кажи так, Кокаліка! Довіряй Саріпутті та Моггаллані, вони хороші монахи». Тоді монах Кокаліка піднявся зі свого сидіння, вклонився, шанобливо обійшов Будду, тримаючи його праворуч, і пішов. Невдовзі після того тіло монаха Кокаліки вкрилось фурункулами розміром з гірчичне зерно. Потім вони стали розміром з зелений маш, потім як нут, потім як насіння фініку, потім як сам фінік, потім як міробалан, потім як незріле яблуко, потім вже як зріле яблуко. Врешті вони лопнули, і монах Кокаліка почав стікати кров'ю та гноєм. Від цієї хвороби монах Кокаліка помер. Через образи до Саріпутти та Моггаллани він народився в пеклі Рожевого Лотоса. Тоді, пізно вночі, величний Брахма Сахампаті, освітивши весь гай Джети, підійшов до Будди, вклонився, став осторонь та сказав Будді: «Вчителю, почив монах Кокаліка. Через образи до Саріпутти та Моггаллани він народився в пеклі Рожевого Лотоса». Так сказав Брахма Сахампаті. Тоді він вклонився, шанобливо обійшов Будду, тримаючи його праворуч, і зник прямо там. Тоді, як ніч скінчилась, Будда розповів монахам про те, що сталось. Один монах спитав Будду: «Вчителю, як довго триває життя в пеклі Рожевого Лотоса?» «Довго, монах. Не просто підрахувати і сказати: “Стільки-то років, або стільки-то сотень років, або стільки-то тисяч років, або стільки-то сотень тисяч років триває життя в цьому пеклі.”» «Та Вчителю, чи можливо навести приклад?» «Можливо», — сказав Будда. «Уявіть, монахи, воза з Косали в двадцять мішків насіння кунжуту. І наприкінці кожної сотні років хтось забирав би з нього одне зернятко. І швидше закінчиться насіння в цьому возі, ніж життя в пеклі Аббуда. Двадцять життів в пеклі Абудди прирівнюються до одного життя в пеклі Ніраббуда. Двадцять життів в пеклі Ніраббуди прирівнюються до одного життя в пеклі Абаба. Двадцять життів в пеклі Абаба прирівнюються до одного життя в пеклі Атата. Двадцять життів в пеклі Атата прирівнюються до одного життя в пеклі Ахаха. Двадцять життів в пеклі Ахаха прирівнюються до одного життя в пеклі Жовтого Лотоса. Двадцять життів в пеклі Жовтого Лотоса прирівнюються до одного життя в пеклі Запашної Водної Лілії. Двадцять життів в пеклі Запашної Водної Лілії прирівнюються до одного життя в пеклі Синьої Водної Лілії. Двадцять життів в пеклі Синьої Водної Лілії прирівнюються до одного життя в пеклі Білого Лотоса. Двадцять життів в пеклі Білого Лотоса прирівнюються до одного життя в пеклі Рожевого Лотоса. Монах Кокаліка народився в пеклі Рожевого Лотоса через свої образи до Саріпутти та Моггаллани». Так сказав Будда. Тоді Святий, Вчитель, додав: «Народжується людина в світі, З сокирою у роті. Дурень себе нею рубає, Як мовить злі слова. Як хвалиш тих, хто осуду достойний, чи тих картаєш, хто лиш вартий похвали — неначе язиком собі ти руку відсікаєш. Щастя на цьому шляху не знайти. Програти в кості — це дрібниці, якщо гроші — то все, що ти втратиш. Ба ліпше себе самого програти, Ніж картати на святих. Сто тисяч ніраббуд, І тридцять п'ять аббуд — такий термін життя у пеклі для того, хто мовить чи думає зле до святих».