Андакавінда

Якось Будда перебував у землях Магадхів, в Андакавінді. У той час Будда медитував під відкритим небом вночі, коли почав мрячити легкий дощ. Там, пізно вночі, величний Брахма Сахампаті, освітивши весь берег, підійшов до Будди, вклонився, став збоку і виголосив цей вірш у присутності Будди: «Слід часто бувати в відлюдних оселях, та тренуватись, аби скинути пути. Як ще не знаходиш ти втіху у цьому, живи серед Сангхи, уважним, обачним. Шукаєш як милостиню серед сімей, стриманим будь, свідомим, уважним. Вільний від страху, в безстрашності вільний, часто слід бути в відлюдних оселях, Там змії повзають жахливі, там блискавки сяють та небо гримить, в цій темній ночі монах медитує, безстрашно, спокійно сидить. Бо бачив я на власні очі, (а не так, що десь почув), як тисячі смерть подолали, святим життям живучи. А серед учнів є більше п'ять сотень, та ще десять разів по десять десятків, що в течію цю благородну ввійшли, що уникнуть народження в світі тварин. А як щодо інших людей, хто заслуги свої розділяє, не стану я навіть таких рахувати, аби ненароком сказати неправду».