Анураваті

Так я чув. Якось Будда перебував біля Саватхі. Там він звернувся до монахів: «Монахи!» «Так, Вчителю!» — відповіли вони. Будда сказав так: «Якось, монахи, жив король на ім’я Арунава. Столицею було в нього місто Анураваті. За рахунок підтримки від Анураваті жив Благословенний Сікхі, досконалий, повністю пробуджений Будда. Сікхі мав славну пару старших учнів, звали яких Абхібху та Самбхаву. І якось Будда Сікхі звернувся до монаха Абхібху: “Ну ж бо, брахман, ходімо до певного божественного світу, перебудемо там, поки не настане час трапези”. “Так, Вчителю”, — відповів Абхібху. Тоді, так само легко, як сильна людина може зігнути або випрямити руку, вони зникли з Анураваті та з’явились у божественному світі. Тоді Будда Сікхі сказав монаху Абхібху: “Брахман, як відчуваєш натхнення, навчи Дхаммі цього Брахму, його зібрання та членів його свити”. “Так, Вчителю”, — відповів Абхібху. Тоді він навчав, заохочував, надихав і спонукав їх розмовою про Дхамму. Та той Брахма, його зібрання та члени його свити скаржились, бурчали та нарікали: “Нечувано, небачено! Хіба може учень вчити Дхаммі, як Вчитель поряд?” Тоді Будда Сікхі сказав монаху Абхібху: “Брахман, цей Брахма, його зібрання та його свита скаржаться, що учень вчить Дхаммі в присутності Вчителя. Навчай їх далі!” “Так, Вчителю”, — відповів Абхібху. Тоді він навчав Дхаммі, будучи видимим; будучи невидимим; будучи невидимим знизу й видимим зверху; і будучи видимим знизу й невидимим зверху. Тоді Брахма, його зібрання та члени свити, сповнені подиву та захвату, подумали: “Нечувано, небачено! Якою ж силою та могутністю цей аскет володіє!” Тоді Абхібху сказав Будді: “Вчителю, я згадую, як якось я сказав серед Сангхи: 'Стоячи в божественному світі, я можу зробити так, щоб мій голос було чути крізь тисячократну галактику'”. “Зараз вдалий час, брахмане! Зараз вдалий час! Стоячи в божественному світі, зроби так, щоб твій голос було чути крізь тисячократну галактику!” “Так, Вчителю”, — відповів Абхібху. Стоячи в божественному світі, він виголосив строфи: “Прокиньтеся! Старайтесь! Вченню Будди себе присвятіть! Розбийте військо Смерті, неначе слон очерет. Хто старанний буде в цьому Вченні й Дисципліні, кінець народженням той покладе, і покладе кінець стражданню”. Надихнувши того Брахму, його зібрання та членів його свити, викликавши в них піднесення, так само легко, як сильна людина може зігнути або випрямити руку, Будда Сікхі та Абхібху зникли з божественного світу і з’явились в Анураваті. Тоді Будда Сікхі звернувся до монахів: “Монахи, чи чули ви строфи, які виголосив монах Абхібху з божественного світу?” “Так, Вчителю”. “І що ви чули, монахи?” “Ось це ми чули, Вчителю: 'Прокиньтеся! Старайтесь! Вченню Будди себе присвятіть! Розбийте військо Смерті, неначе слон очерет. Хто старанний буде в цьому Вченні й Дисципліні, кінець народженням той покладе, і покладе кінець стражданню'. Ось це ми чули”. “Добре, монахи, добре! Добре, що чули ви монаха Абхібху, який сказав ці строфи в божественному світі.”» Так сказав Будда. Вдоволені, монахи схвалили сказане.