Повага

Так я чув. Якось, невдовзі після свого пробудження, Будда перебував у Урувелі під деревом бенгальського фікуса, біля річки Неранжара. Там, поки він перебував в усамітненні, така думка прийшла до нього: «Неприємно жити без шани та поваги. Якого аскета чи брахмана мені слід поважати, шанувати та на кого покладатися?» Тоді він подумав: «Якби моя поведінка була б недосконалою, я мав би жити з шаною, повагою до іншого аскета чи брахмана, мав би покладатись на нього, аби повністю реалізувати це. Але я не бачу в цьому світі — з його богами, Марами і Брахмами, цим поколінням з його аскетами і брахманами, богами і людьми — іншого аскета чи брахмана, який би перевершував мене у поведінці, на кого б мені слід було покластися, поважати та шанувати. Якби моє зосередження було б недосконалим, я мав би жити з шаною, повагою до іншого аскета чи брахмана, мав би покладатись на нього, аби повністю реалізувати це. Але я не бачу в цьому світі...іншого аскета чи брахмана, який би перевершував мене у зосередженні, на кого б мені слід було покластися, поважати та шанувати. Якби моя мудрість була б недосконалою, я мав би жити з шаною, повагою до іншого аскета чи брахмана, мав би покладатись на нього, аби повністю реалізувати це. Але я не бачу в цьому світі...іншого аскета чи брахмана, який би перевершував мене у мудрості, на кого б мені слід було покластися, поважати та шанувати. Якби моє звільнення було б недосконалим, я мав би жити з шаною, повагою до іншого аскета чи брахмана, мав би покладатись на нього, аби повністю реалізувати це. Але я не бачу в цьому світі...іншого аскета чи брахмана, який би перевершував мене у звільненні, на кого б мені слід було покластися, поважати та шанувати. Якби моє знання та бачення звільнення було б недосконалим, я мав би жити з шаною, повагою до іншого аскета чи брахмана, мав би покладатись на нього, аби повністю реалізувати це. Але я не бачу в цьому світі...іншого аскета чи брахмана, який би перевершував мене у знанні та баченні звільнення, на кого б мені слід було покластися, поважати та шанувати. Тоді чому б мені не шанувати, не поважати та не покладатися на Дхамму, в яку я сам пробудився?» Тоді Брахма Сахампаті пізнав роздуми Будди. І так само легко, як сильна людина може зігнути чи розігнути свою руку, він зник зі світу Брахми і з'явився перед Буддою. Він закинув своє вбрання на плече, опустився на праве коліно, підняв догори складені долоні і сказав Будді: «Так, це правда, Благословенний! Так, це правда, Святий! Усі Будди минулого шанували, поважали і покладалися на це Вчення. Усі Будди майбутнього будуть шанувати, поважати і покладатися на це Вчення. Нехай і теперішній Будда, Благословенний і Святий, також шанує, поважає і покладається на це Вчення». Так сказав Брахма Сахампаті. Тоді він додав: «Усі Будди минулого, Будди майбутнього, і теперішній Будда — руйнівник страждань людей — усі Вони шанували, шанують та шануватимуть Вчення. Такою є природа Будд. Тому той, хто бажає власного блага, хто хоче стати найкращим з тих, ким може бути, така людина має шанувати правдиве Вчення, і пам'ятати настанови Будд».