Брахма Бака

Так я чув. Якось Будда перебував у монастирі Анатхапіндіки, що в гаю Джети, недалеко від Саватхі.* Тоді Божество Бака мав таке хибне уявлення: «Це постійне, це вічне, це незмінне, це цілісне, це не підлягає зникненню. Бо тут немає народження, старіння, смерті, зникнення чи нового народження. І немає іншого звільнення поза цим». Будда пізнав, про що думає Божество Бака. Тоді він так само легко, як сильна людина може зігнути або випрямити руку, він зник з гаю Джети і з'явився в тому світі богів. Божество Бака побачив Будду здалеку і сказав йому: «Іди, добрий друже! Ласкаво просимо, добрий друже! Довго не знаходив ти можливості завітати! Бо це постійне, це вічне, це незмінне, це цілісне, це не підлягає зникненню. Бо тут немає народження, старіння, смерті, зникнення чи нового народження. І немає іншого звільнення поза цим». Коли він сказав це, Будда відповів йому: «Невідання затьмарило Брахму Баку! На жаль, невідання затьмарило Брахму Баку! Бо те, що насправді непостійне, невічне, минуще, неповне і підлягає зникненню — Брахма Бака бачить його як постійне, вічне, незмінне, цілісне і як те, що не підлягає зникненню. І там, де є народження, старіння, смерть, зникнення і нове народження, він каже, що немає в тому народження, старіння, смерті, зникнення чи нового народження. І хоча є інше звільнення - він каже, що немає іншого звільнення». «Готама, ми сімдесят два творці заслуг* могутність що здобули, перейшли за межі народження і старіння. Як Брахми ми востаннє народились, о майстре знань. До нас багато моляться тепер». «Життя твоє коротке тут, не довге, хоча ти думаєш інакше. Сто тисяч разів по сто мільйонів років — такий твій термін тут, о Бака». «Я благословенний з баченням безмежним, що вийшов за межі народження, старіння й жалю. Які раніше приписи й чесноти мав я? Поясни мені, аби я зрозумів». «Багатьом людям ти дав води, від спраги що страждали й спеки. Такі ти приписи й чесноти мав. Я згадую, ніби прокинувся щойно. Коли на березі ріки людей схопили, звільнив ти полонених, як вели їх. Такі ти приписи й чесноти мав. Я згадую, ніби прокинувся щойно. Коли човен на річці Ганг захопив лютий нага, що м'яса людського жадав, великою силою ти його зупинив. Такі ти приписи й чесноти мав. Я згадую це, ніби прокинувся щойно. Я був твоїм слугою, Каппою звали. Вважав його розумним й вірним ти. Такі ти приписи й чесноти мав. Я згадую це, ніби прокинувся щойно». «Дійсно розумієш ти мій термін. І інших термін також бачиш; ось чому ти Будда. І тому твоя слава яскрава, освітлює навіть світ богів».