Грубий

Якось Будда перебував у Бамбуковому Гаю, що поблизу Раджагахи, на місці годування білок. Брахман Бхарадваджа на прізвисько Грубий почув, що один брахман з його клану в присутності аскета Готами зрікся домівки заради життя бездомного. Розгніваний і невдоволений, він пішов до Будди і почав ображати його грубими, різкими словами. Коли він закінчив, Будда сказав йому: «Як ти гадаєш, брахман? Чи приходять до тебе іноді друзі та колеги, родичі та близькі, чи гості?» «Іноді приходять, шановний Готама». «І чи пригощаєш ти їх свіжими стравами, закусками?» «Іноді пригощаю». «А якщо вони не приймають їжу, кому вона тоді належить?» «У такому разі вона належить мені». «Так само, брахман, коли ти ображаєш і нападаєш на нас — на тих, хто не ображає і не нападає, і ми не приймаємо цього — тоді це все належить тобі, брахман, це все твоє. Якщо ж хтось, кого ображають і на кого нападають, у відповідь сам починає ображати і нападати, то про таку людину кажуть, що вона 'з'їла цю їжу і піддалася впливу'. Але ми не їмо твою їжу і не піддаємось впливу. Тому це все належить тобі, брахман, це все твоє». «Щодо шановного Готами, король та його оточення вважають, що аскет Готама — досконалий. І все ж він гнівається». «Звідки взятись гніву в тому, хто обрізав гнів під корінь? Праведно живе хто, вільний Через правильне знання, Незворушний і спокійний. Коли на злість відповідаєш злістю, Ти робиш гірше лиш собі. Як зміг не злитись ти на злого, Ти виграв битву цю нерівну. Хто зміг не злитися на злого, Зробив той благо для обох — Для себе благо і для нього, Раз зміг приборкати свій гнів. Але від Дхамми хто далекий — такого дурнем обізве. Хоча був зцілений він щойно. Обидва зцілені були!» Почувши це, брахман Бхарадваджа Грубий сказав Будді: «Чудово, Вчитель Готама! Чудово! ... Чи можу я прийняти постриг в присутності аскета Готами?» І так цей брахман отримав постриг в присутності Будди. Скоро після того шановний Бхарадваджа, проживавши усамітнено, відсторонено, старанно, завзято і рішуче, вже в цьому житті досяг найвищої цілі святого життя. Він перебував, досягнувши власним прозрінням тієї мети, заради якої праведно йдуть з домогосподарського життя в життя бездомне. Він пізнав: «Повторних народжень не буде, святе життя звершене, зроблено те, що належало зробити, далі цього немає нічого». Так шановний Бхарадваджа став досконалим.