Якось Будда перебував у монастирі Анатхапіндіки, що в гаю Джети, недалеко від Саватхі, разом з великою Сангхою з 1250 монахів.
Там Будда навчав, заохочував, закликав і надихав монахів розмовою про Дхамму щодо згасання. І ті монахи уважно слухали, направляли розум, були зосереджені та уважні.
Тоді шановний Вангіса подумав: «Будда навчає, заохочує, закликає і надихає монахів розмовою про Дхамму щодо згасання. І ці монахи уважно слухають, направляють розум, зосереджені та уважні. Чому б мені не прославити Будду в його присутності слушними віршами?»
Тоді шановний Вангіса піднявся зі свого сидіння, закинув робу на плече, простягнув складені долоні до Будди і сказав:
«Маю натхнення сказати, Благословенний! Маю натхнення сказати, Святий!»
«Тоді кажи, як маєш натхнення», — відповів Будда.
Тоді, в присутності Будди, Вангіса прославив його цими віршами:
«Більше тисячі монахів,
шанують тут Святого,
як вчить він Дхаммі бездоганній —
згасанню, що вільне від страху.
Слухають Вчення чисте вони,
що пробуджений Будда дає.
Справді сяє Будда,
на чолі зібрання монахів.
Благословенний, ім'я тобі — Великий,
сьомий мудрець*,
Ти — неначе хмара велика,
що учнів дощем поливає*.
Я денну медитацію полишив,
так Вчителя побачити хотів.
Великий герою, твій учень Вангіса,
вклоняється ногам твоїм».
«Вангісо, чи склав ти ці вірші раніше, чи вони щойно прийшли тобі?»
«Вони щойно прийшли мені, Вчителю».
«Тоді, Вангісо, вислови ще спонтанних віршів».
«Так, Вчителю», — відповів Вангіса. Тоді він продовжив прославляти Будду спонтанними віршами, що не були складені раніше:
«Здолавши Мари хибний шлях,
Йдеш з відкритим серцем Ти.
Дивіться, монахи! Це саме Той,
що визволяє з кайданів,
що складне пояснює просто.
Ти прояснив шляхи до того,
аби здолати повінь цю.
В безсмертному міцно стоять,
ті, що Вчення Твоє осягнули.
У мороку цьому Ти правду побачив,
за межі світу заглянув,
самостійно пізнавши, Ти вперше розкрив це
зібранню аскетів з п'яти.
Коли Вчення так ясно розкрите,
як бути можна легковажним?
Тому варто нам старанними бути,
і у Вченні Будди тренуватись».
Більше тисячі
Parosahassasutta (SN 8.8)