Конданія

Якось Будда перебував у Бамбуковому Гаю, що поблизу Раджагахи, на місці годування білок. Тоді шановний Конданія Зрозумівший прийшов до Будди після довгої відсутності. Він низько вклонився Будді в ноги, гладячи їх та цілуючи, і вимовляв своє ім'я: «Я Конданія, Благословенний! Я Конданія, Святий!»* Тоді шановний Вангіса подумав: «Цей шановний Конданія Зрозумівший прийшов до Будди після довгої відсутності. Він низько вклонився Будді в ноги, гладячи їх та цілуючи, і вимовляв своє ім'я: “Я Конданія, Благословенний! Я Конданія, Святий!”. Чому б мені не прославити його в присутності Будди слушними віршами?» Тоді шановний Вангіса піднявся зі свого сидіння, закинув робу на плече, простягнув складені долоні до Будди і сказав: «Маю натхнення сказати, Благословенний! Маю натхнення сказати, Святий!» «Тоді кажи, як маєш натхнення», — відповів Будда. Тоді, в присутності Будди, Вангіса прославив Конданію цими віршами: «За Буддою пішов та пробудився, зусиллям рішучим — старший монах Конданія, що в усамітненні щастя стяжає. Що міг би учень досягти, який шанує Будди слово — всього того досяг Конданія, присвятивши себе тренуванню. Силою великою й трьома знаннями, знавець думок людей, Конданія, нащадок Будди, вклоняється Вчителю в ноги».