Декламація

Якось один монах перебував в землях косалів, в певному лісовому гаю. В той час цей монах проводив багато часу, декламуючи Вчення вголос. Та згодом він став бездіяльним та мовчазним. Переставши чути Вчення, певне божество, що мешкало в тому лісі, наблизилось до того монаха і звернулось до нього віршем: «Чому перестав декламувати ти Вчення, з іншими монахами живучи? Як Вчення почуте, то віра зростає! Декламатор достойний хвали!» «Я ревний був до Вчення строф, допоки пристрасть не відкинув. Став як безпристрасним я, то що б я не бачив, не чув, чи не думав, повним знанням я те все залишаю — так вчили мудрі*».