Невмілі думки

Якось один монах перебував в землях косалів, в певному лісовому гаю. І тоді той монах, протягом денної медитації, роздумував погані, невмілі думки: чуттєві думки, злісні думки, думки про шкоду іншим. Божество, що мешкало в тому лісі, відчуло співчуття до того монаха. Бажаючи його розворушити, бажаючи йому блага, воно наблизилось до нього і звернулось віршем: «Через увагу немудру, цими думками поглинутий ти. Відкинь, монах, немудре, а мудре — впровадь. Подумай про Вчителя, Вчення, подумай про Сангху, чесноти — радість у цьому знайдеш, і захват, і задоволення. І так, радості повний, кінець стражданню покладеш».