Полудень

Якось один монах перебував в землях косалів, в певному лісовому гаю. Тоді божество, що мешкало в тому лісі, наблизилось до монаха та в його присутності виголосило цей вірш: «В спеку полудня, як стихли птахи, грізні джунглі шепочуть — здається мені це страшним!» «В спеку полудня, як стихли птахи, грізні джунглі шепочуть — здається мені це приємним!»