Кассапаготта

Якось шановний Кассапаготта перебував в землях косалів в певному лісовому гаю. Тоді шановний Кассапаготта, усамітнившись для денної медитації, намагався наставити мисливця з племені. Тоді божество, яке мешкало в тому лісі, підійшло до Кассапаготти, і, бажаючи його розворушити, промовило такі вірші: «Мисливець, що блукає пагорбами — недалекий, нерозумний. Даремно його наставляти; дурень той, хто робить так. Мисливець слухає й не чує, дивиться й не бачить він. Хоч Вчення сказане було, до дурня воно не доходить. Запали хоч десять ламп і принеси йому, Кассапо, йому все рівно буде темно — очей не має він, щоб зріти». Натхнений божеством, шановний Кассапаготта усвідомив невідкладність практики.