Якось шановний Ананда перебував в землях косалів, в певному лісовому гаю.
В той час він проводив багато часу, наставляючи* мирян. Тоді певне божество, що мешкало в тому лісі, зі співчуття до Ананди, бажаючи йому добра, наблизилось до Ананди і, бажаючи його розворушити, виголосило ці вірші*:
«Заглибся в ліс,
в серце поклади згасання,
медитуй, Готама, легковажним не будь!
Що дадуть ці балачки?»
Натхнений божеством, шановний Ананда усвідомив невідкладність практики.
Ананда
Ānandasutta (SN 9.5)