Якось шановний Нагадатта перебував в землях косалів, в певному лісовому гаю.
В той час шановний Нагадатта заходив у село надто рано та повертався надто пізно.
Божество, що мешкало в тому лісі, відчуло співчуття до Нагадатти. Бажаючи його розворушити, бажаючи йому блага, воно наблизилось до нього і звернулось віршем:
«Зарано до села заходить,
та вертається запізно.
З мирянами крутиться Нагадатта,
ділить їх радість та сум.
Турбує мене цей монах безрозсудний,
що до сімей прив'язався.
Аби Мучитель тебе не схопив,
той, що Смерті Владика!*»
Натхнений божеством, шановний Нагадатта усвідомив невідкладність практики.
Нагадатта
Nāgadattasutta (SN 9.7)